Переказ як засіб формування комунікативних умінь та навичок учнів старших класів
ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічні основи формування творчих здібностей учнів на уроках мови...............................................................................................5
1.1. З історії дослідження питання засвоєння учнями писемної мови у психологічній науці.................................................................................................5
1.2. Психолого-педагогічні особливості розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови.......................................................................................13
РОЗДІЛ 2. Переказ як засіб формування комунікативних умінь та навичок учнів старших класів.............................................................................................19
2.1. Місце творчих робіт у системі вправ з української мови...........................19
2.2.Типи й види творчих робіт з української мови та методика їх проведення.............................................................................................................25
2.3. Порівняльна характеристика усної і писемної мови учнів………………35
2.4. Експериментально-дослідна перевірка ефективності методичної
системи…………………………………………………………………………..48
ВИСНОВКИ...........................................................................................................55
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...58
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….62
Як бачимо, оцінки учнів після проведення експерименту значно підвищилися. Це можна пояснити тим, що учні брали активну участь у проведенні занять, методи та прийоми зацікавлювали їх, а значить, що десятикласники з великим бажанням вчилися і навчалися.
Найбільше помилок, які були допущені школярами, стосувалися орфографічних та синтаксичних умінь учнів. Якщо проаналізувати два експериментальних урока в комплексі, то можна дійти висновку, що учні на уроках зв’язного мовлення постійно виступали співучасниками, що є показником інтерактивного навчання. Десятикласники були залучені до активної діяльності, допомагаючи вчителю у підготовці та проведенні уроків. На уроках учні сприймали інформацію, збагачуючи свій словниковий запас, мали змогу спілкуватися не тільки з учителем, але й між собою, що значно розвивало їхні комунікативні навички та зміцнювало дружні стосунки в класі; відтворювали та створювали тексти. Також велику роль відіграли допоміжні засоби – обладнання, що допомогало максимально створити зручні умови для написання переказу та гармонійну атмосферу в класі.
У результаті експериментальної роботи встановлено, що старшокласники володіють так званою контекстною мовою, тобто такою, яка не потребує ситуації безпосереднього спілкування. Їхньому писемному мовленню притаманні такі якості, як довільність, уміння відтворити зміст тексту, розкрити тему й основну думку, самостійно викласти власні думки, точно вживати слова, характерні для певного стилю і типу мовлення. Для написання переказів учням пропонувалися уривки з творів української художньої літератури. Старшокласники оцінювали уривки з творів художньої літератури не тільки як розповідь про цікаві події, а й як джерело відповідей на актуальні для їх віку питання – про стосунки між людьми, сенс життя, про роль особистості в суспільстві, про себе, свої можливості тощо.
Учитель намагався якомога більше використати різноманітних методів і прийомів задля підвищення рівня знань учнів та розвитку їхнього мовлення. При проведенні дослідження були використані методи усного викладу матеріалу, репродуктивної, евристичної й аналітико-синтетичної бесіди, підготовчих та тренувальних вправ, гра «Ланцюжок» тощо.
Отже, мета експерименту була досягнута. Учні набагато якісніше засвоювали та сприймали нові знання, ознайомилися ближче з переказом як типом мовлення, підвищили рівень своїх знань, умінь та навичок, збагатили словниковий запас, з цікавістю та задоволенням брали участь у проведенні експерименту; розвивали зв’язне мовлення, пам’ять, увагу, логічне мислення; уміння правильно оформлювати свої думки; виховали естетичний смак та інтерес до вивчення української мови.
Таким чином, учитель повинен якомога частіше використовувати на уроках найрізноманітніші методи роботи, повинен залучати до бесіди всіх учнів, щоб розвивати в них навички вільно говорити й слухати виступ товаришів; учитель повинен уміти варіювати у підході до різних завдань, беручи до уваги особистісно-зорієнтовану та інтерактивну моделі навчання.
Щоб учні оволоділи умінням слухати, читати, говорити і писати, вільно користуючись певними мовними засобами відповідно до мети, змісту, умов спілкування, вони повинні збагатити свій мовленнєвий запас, опанувати мовні норми, набути властивостей логічного, правильного, точного, образного, багатого, доречного, влучного мовлення.
Тому, показником багатого мовлення є великий запас мовних засобів, значний обсяг активного словника, різноманітність морфологічних форм і синтаксичних конструкцій. Багатство індивідуально-мовного запасу виявляється в різноманітності мовлення. "Чим більше різних елементів мови (формальних і змістових) припадає на одну й ту саму "площину" мовлення…, чим рідше повторюються в мовленні одні й ті самі слова, їхні значення, їхні форми й конструкції речень, тим багатше мовлення" [17, 84].
Саме такою є специфіка уроків мовленнєвого розвитку, що відповідно до оновленої програми мають проводитися перед вивченням систематичного курсу української мови. Програма з української мови передбачає велику за обсягом і різноманітну за змістом роботу з розвитку мови, а також різноманітні форми і методи цієї роботи. У державі, де всі члени суспільства мають необмежені можливості для активної участі в громадсько-політичному житті, в культурному будівництві, кожна людина має володіти високою культурою мови. А досягається це в результаті засвоєння граматичної будови літературної мови, норм правильної вимови, всього багатства лексики, фразеології й виразових засобів.
Частіше за все практикують докладні перекази. Найпростішим видом докладного переказу є так званий вільний диктант. Після загального ознайомлення з текстом учитель зачитує невеликі уривки (по 2-4 речения), учні відтворюють зміст кожного прослуханого уривка. Процес переказування розчленовується на окремі етапи, внаслідок чого робота учнів є своєрідним переходом від диктанту до переказу. Оскільки при такому cnoco6i виконання діти запам’ятовують не лише зміст, а значною мipoю i способи його вираження, учнівські тексти виявляються досить близькими до оригіналу. Мета застосування вільного диктанту може бути piзнa: навчити послідовно викладати зміст, показати закономірність членування тексту на абзаци, сприяти активному оволодінню конкретними мовними засобами, наприклад антонімами, словами іншомовного походження, порівняльними зворотами, уточнювальними членами речення.
Різновидом докладного переказу є й переказ, близький до тексту, який передбачає максимальне збереження використаних мовних засобів, а отже, й збагачення ними учнівського мовлення. При підготовці до роботи тут вже не можна обмежитись бесідою за змістом i композицією тексту; необхідний грунтовний мовний аналіз з особливим зосередженням уваги на мовних явищах.
Вибіркові перекази вимагають відтворення не всього змісту, а лише тих фактів, що стосуються певного персонажа, певної проблеми чи події. Основою роботи також служить аналіз ycix елементів змісту, але вже за тематичним принципом: зберегти потрібно буде навіть деталі, якщо вони мають відношення до вказаної теми. Отже, робота передусім вчить вибирати необхідний матеріал.
У 10 – 11 класах складання плану відбувається під керівництвом учителя. Після колективного обговорення всі пункти записуються на дошці і в зошитах. При систематичній роботі над планом самостійність учнів поступово зростає. Усне мовлення – головний засіб спілкування між людьми. Тому зараз програма націлює вчителів на організацію навчання мови по-новому. Школа повинна готувати освічених людей, які вміють практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Згідно із зазначеним, учитель, перед тим, як проводити експеримент, виявив рівень знань учнів та комунікативних навичок за допомогою аналітико-синтетичної бесіди та методу підготовчих вправ у вигляді гри "Ланцюжок", яка стосувалась прочитаного тексту на морально-етичну тему. Цей вид вправи був проведений у двох класах майже з однаковою кількістю учнів і ставив за мету дослідити рівень монологічного та діалогічного мовлення учнів через поєднання інноваційної гри та ситуативного завдання. Умовами такої вправи було розпочати монологічне мовлення ланцюжком. Спочатку учні по-черзі відтворювали текст. Після того, як цілісний текст був готовий, учні ставили один одному питання щодо змісту даного тексту. Перший учень відповідав 1 – 2 реченнями на запитання вчителя «Назва тексту відображає тему чи основну думку?», другий учень відповідав вже на інше запитання першого учня і т.д. Таким чином у десятикласників розвивалося діалогічне мовлення. Вирішальною ланкою цієї вправи було завдання графічно зафіксувати звуковий текст. За допомогою такого завдання учитель мав змогу ще виявити рівень граматико-орфографічних умінь школярів.
На жаль, рівень мовленнєвих навичок учнів, їхньої культури мовлення не відповідає сучасним вимогам. Одна з причин цього полягає в тому, що вчителі часто перебільшують роль формально-граматичного підходу до навчання мови і надають перевагу окремим методам навчання (текстам, диктантам, граматичному розбору), не враховуючи можливості застосування системи методів і технологій формування мовно-мовленнєвих компетенцій.
Після того, як учитель перевірив рівень знань учнів та їхніх комунікативних умінь та навичок, було обрано два експериментальних класа з достатнім рівнем знань, загальна кількість яких, складала 27 учня 10-х класів загальноосвітньої школи № 26 м. Сімферополь і було складено два урока однакових за типами та формою проведення.
Перший урок, який є частиною експерименту, проводився в 10–а класі при кількості учнів 13 осіб, другий – в 10-б класі при кількості учнів 14 осіб. Методика проведення уроків зв’язного мовлення була однаковою. Назва переказу близького до тексту у 10-а класі – «Ікона» (дод.2), у 10-б класі – «Діоген» (дод. 3). Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок (урок навчального переказу).
Організаційна частина була проведена досить цікаво і зайняла доволі мало часу. Учитель запропонував дітям подивитись на годинник і прослідкувати як швидко йде стрілка, акцентувавши на тому, що час іде дуже швидко, а зробити треба буде багато. Отже, учитель використав педагогічний прийом, який підготував учнів до сприйняття нового матеріалу.
Актуалізація опорних знань учнів виявилася досить цікавою. Заздалегідь було створено різноманітні групи, які допомагали вчителеві при проведенні уроку. Вони були утворені за бажанням учнів взяти
Внимание!
К сожалению, данной работы нет в готовом виде.=(
Но Вы можете посмотреть аналогичную работу ЗДЕСЬ.
Если Вы хотите заказать выполнение учебной работы жмите здесь