Учебная работа № 16754. Контрольная Протокол обработки рук перед проведением стерильной процедуры. Протокол постановки подкожной инъекции
Содержание:
«1. Протокол обработки рук перед проведением стерильной процедуры 3
2. Протокол постановки подкожной инъекции 6
»
Выдержка из подобной работы:
….
Правила постановки питань
…..заної з формалізацією наукових знань.
Актуальність теми дослідження визначається тим що запитання — це не тільки форма виразу думок коли суб’єкт хоче уточнити та доповнити відому йому інформацію про певний об’єкт пізнання або отримати нову інформацію; визначити істинність отриманого знання. Питати — це перш за все проявляти інтерес до партнера і готовність приділити йому час. Однак своїми невмілими настирливими недоречними питаннями можна домогтися зворотного ефекту. Ось чому так важливо вміти правильно задавати питання.
Мета роботи: дослідити основні правила постановки питань.
Завдання:
визначити поняття питання і його структуру;
вивчити класифікацію запитань;
дослідити логічно коректні й логічно некоректні запитання.
1. Питання і його структура
Необхідною ланкою в мисленні у пізнанні дійсності виступає питально-відповідальний комплекс. У логіці він називається еротетичним rea — у формі питання) або інтеррогативним rr — питальний).
Запитання являє собою висловлення в якому фіксується прагнення людини до усунення певного сумніву чи невизначеності в наявному знанні і непевності в методах одержання нового знання а також прагнення до більш виразного розуміння думки співрозмовника в процесі діалогічного спілкування. Іншими словами запитання — це думка категорична настійна вимога або просто прохання уточнити доповнити формалізувати наявну інформацію з метою ліквідації чи зменшення ентропії тобто усунення міри невизначеності конкретної ситуації та її відображення у свідомості людини.
Якщо те чи інше висловлення або ім’я фіксує досягнутий результат у пізнанні то запитання зосереджує увагу на суперечностях що виникають у процесі пізнання і спілкування. Запитання найчастіше представлене питальною пропозицією. Однак не всяка питальна пропозиція являє собою запитання. Так риторична питальна пропозиція хоч і має ознаки запитання але за змістом не є такою. Наприклад у риторичних питальних пропозиціях типу «Який він хімік?» «Який він чоловік?» «Яке це золото?» містяться твердження що він взагалі і не хімік; що він не є справжнім чоловіком а тільки є таким за формою; що золото тільки за блиском нагадує золото але таким не є і т.д. Подібні риторичні питальні пропозиції не стимулюють людину до пошуку об’єкта тому що в них одномоментно стверджується та чи інша ознака предмета наукового пошуку чи просто спілкування.
Поряд з цим існують і такі питальні речення де в лапідарній формі висловлюється деяке прохання чи конкретна пропозиція. Наприклад викладач звертається до студентів в аудиторії: «Що за галас?» він природно не вимагає відповіді про походження і характер галасу а закликає до порядку. Є й такі короткі за формою питальні речення на які як правило не потрібно докладної розгорнутої аргументованої відповіді. Згодом вони поступово перетворюються просто у своєрідну форму вітання. Наприклад коли ми запитуємо у товариша: «Як твої справи?» «Що в тебе нового?» «Як твоє здоров’я?» ми найчастіше не чекаємо ґрунтовної відповіді та й той хто відповідає на це запитання не прагне до цього знаючи що це просто продовження вітання. Тому яке запитання така й відповідь — «добре» «нічого» «нормально» і т.д. Чи от ще один варіант питального речення коли студент звертається до студента в комп’ютерному класі: «Петренко може ти поступишся мені місцем за комп’ютером?» Це явне прохання але воно виражене у формі питального речення і нічого спільного за змістом не має з логікою запитання.
Слід відзначити і те що запитання може бути сформульоване не тільки питальним реченням. Це характерно для різних психологічних тестів. Наприклад викладач читає студентам лекцію. Студент В. з»